Cradle

Матеріал з Українські вікі
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Cradle
Файл:Іда 01.png
Створено 16 червня 2015 року
Засновник Hedera helix
Мова Українська
Адміністрація Hedera helix
URL проекту http://uk.cradle.wikia.com

</noinclude>


uk.cradle.wikia.com — українська вікі про українську ж гру cradle, Колиска.

Cradle (укр. Колиска) — відеогра, розроблена українською студією Flying Cafe for Semianimals та видана 24 липня 2015 року у Steam.

Про гру[ред. | ред. код]

Гра є науково-фантастичним квестом від першої особи з вільним переміщенням. В основі сюжету лежить історія стосунків головного героя і механічної дівчини, які за загадкових обставин опинилися удвох в юрті, посеред степових монгольських пагорбів. Завдання гравця — відновити втрачені функції механічного тіла своєї супутниці та разом з нею розкрити таємницю покинутого парку розваг, що знаходиться недалеко від юрти, і власного минулого.

Ігровий процес[ред. | ред. код]

Гра є 3D-квестом від першої особи з вільним переміщенням в ігровому просторі. Рушієм є Unigine Engine, який забезпечує деталізовану графіку, високу інтерактивність різних об'єктів та вираження емоцій персонажів. Гравець здатний взаємодіяти практично з усіма предметами, вирішуючи як їх застосувати для досягнення поставлених завдань. Ця взаємодія передбачає як дослідження навколишнього світу, так і динамічні міні-ігри. Основу ігрового процесу складає спілкування з персонажами і відшукування записів про навколишній світ, щоб скласти цілісну історію. На локаціях є приховані предмети, що дають певні можливості при їх знаходженні але необов'язкові для розуміння сюжету. В діалогах часто є кілька варіантів відповідей.

Інтерфейс мінімалістичний, постійно видимий лише приціл, який видозмінюється, залежно від контексту. Навівши його на різні об'єкти/персонажів, можна їх роздивитися, взяти чи покласти, почати взаємодію між об'єктами, та поговорити. Отримані в процесі проходження предмети складаються в інвентар, який має 7 комірок.

Cradle містить загалом півтори години музики, яка включає медитативний ембіент, синтетичні треки і вокальні композіції.

Сюжет[ред. | ред. код]

Увага! Наведена нижче інформація може розцінюватися як спойлер. Тим, хто любить сюжет пізнавати в процесі гри, читати не рекомендується.[1]

Розробка[ред. | ред. код]

Анонс Cradle відбувся 23 грудня 2011 року. Студія Flying Cafe for Semianimals анонсувала своє творіння на ПК з орієнтовною датою виходу навесні 2012 року.

За словами Іллі Толмачова, креативного директора і засновника студії Flying Cafe for Semianimals: «Наша мета — викликати у гравців специфічне емоційне відчуття, схоже на те, яке ми переживаємо в сновидінні, в якому наше життя повністю відрізняється від реальності, володіє іншим минулим і сьогоденням. Cradle — дивний, красивий сон, наповнений передчуттям розкриття глибокої, багатолітньої таємниці». Як він зазначив пізніше, на створення гри його надихнув сон про Монголію.

Стилістика і атмосфера Cradle були навіяні фільмом Микити Михалкова «Урга — территория любви», а сюжет — книгами Альбера Камю, Володимира Сорокіна, Андрія Платонова і братів Стругацьких.

В січні-лютому 2012 Flying Cafe for Semianimals поступово викладали різні матеріали про розробку, персонажів, музику, акторів захоплення руху. Пізніше реліз було призначено на осінь 2012 року, а 16 вересня 2012 Cradle стала готуватися до Steam Greenlight. Проте 19 вересня розробники повідомили, що гра лише близька до бета-версії. Потім повідомили про перенесення релізу на 2013 рік. Після липневого трейлера і нотаток того ж року про умови розробки нових відомостей тривалий час не надходило. 15 грудня 2014 з'явилося повідомлення, що розробка знаходиться на етапі завершення і закінчено озвучування персонажів українською та російською.

Впродовж 2015 року періодично публікувалися нові скріншоти Cradle. 9 червня стала відома орієнтовна ціна та що гра матиме звичайне і Deluxe-видання. Врешті кінцевою датою було оголошено 24 липня 2015 року. 5 липня вийшов тизер, що показував світ гри. За кілька днів до випуску Flying Cafe for Semianimals анонсували, що саундтрек до гри буде доступний окремо у Deluxe-виданні. Гра вийшла анонсованого дня у сервісі Steam. Разом зі стандартним описом подається коротка передісторія про події 2040-х років, про які в грі можна дізнатися лише згодом.

Вибір назви Ілля Толмачов пояснив наступним чином: «У грі ми представляємо Людство як маленьку дитину, закохану в Красу. Вона не здогадується про свій вік і, в силу своєї наївності, налаштована дуже рішуче. Сенс гри в тому, що об'єкта його любові не існує. Дитині слід вибратися з колиски міражів і спрямувати свою рішучість на те, щоб створити для себе Красу самостійно, з порожнечі».

Українська локалізація[ред. | ред. код]

Cradle вийшла відразу з повною українською локалізацією (текст і звук). Над перекладом працювала спілка Шлякбитраф, а озвученням клопоталася студія Омікрон.

Версії гри[ред. | ред. код]

Cradle доступна в звичайній та Deluxe-версії. Звичайна не має жодних додаткових матеріалів. Deluxe містить оригінальний саундтрек, шпалери для робочого столу (артбук), засновані на скетчах до гри.

Про вікі Cradle[ред. | ред. код]

uk.cradle.wikia.com створена користувачкою Hedera helix, яка є самим активним редактором проекту.

На кінець серпня 2015 68 статей у вікі. Проте, ряд пунктів інформації про гру застарілі. Так, зроблено лише анонс про вихід гри 25 липня 2015, хоча гра вийшла і доступна користувачам.

Жовтень-2015[ред. | ред. код]

Засновниця вікі взяла, а автори гри погодилися на інтерв'ю про гру спеціально для вікі. Матеріали по ньому можна прочитати у блозі Блог_користувача:Hedera_helix/Інтерв%27ю_з_Flying_Cafe_for_Semianimals

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Головний герой приходить до тями в монгольській юрті, де поряд зі звичайними побутовими речами, як шафи, стіл чи рукомийник, знаходяться технології незрозумілого призначення. Із записів у блокноті та на планшеті стає зрозуміло, що його звуть Енебіш і він жив тут досить давно. Однак Енебіш не до кінця розуміє, що відбувається навколо. На відривному календарі він бачить дату — 24 липня 2076 року. У юрті також знаходиться пошкоджена дівчина-робот, деталі якої Енебіш розшукує і лагодить робота. Зокрема він добуває процесор з особистістю, який колись звідкись приніс його ручний беркут Онґоц. Та називає себе Ідою і також мало що пам'ятає. Проте робот стверджує, що вона людина в тілі робота. Іда розповідає про хворобу, внаслідок якої люди колись стали безплідними та стали заміняти органічні тіла на синтетичні. Єдиним способом протидії хворобі була речовина пасій, що виділялася за певних емоцій — «Вавилонського ефекту». Іда просить розшукати ще деталей, на пошуки яких Енебіш вирушає до павільйонів покинутого парку розваг «Сад Гербер», розташованого неподалік.

    По поверненню Енебіш лагодить Іду, яка згадує, що працювала в парку розваг. Також вона пригадує низку вибухів по всьому світу, спричинену «некрасивими людьми» з вадами геному. Їхній пасій називався «гірким» і породжував токсин, який врешті вибухав і робив людей навколо безплідними. На відміну від нього, «солодкий» пасій «красивих» людей з якісним геномом був лікувальним. Власне після вибухів токсину й було запропоновано створювати штучні тіла та переносити в них свідомості аби збільшити виробіток «солодкого».

    Несподівано Енебіш чує дзвінок знадвору і біжить довідатися що сталось. На станцію неподалік від юрти прибуває трамвай з машиністом Табахою. Цей дідусь не вірить розповідям Енебіша про втрачену пам'ять і посилає на звичну для нього роботу — наробити фітокопій квітів (знімків з генетичним кодом) для продажу десь у місті. В якості оплати Енебіш хоче запчастини для Іди. Табаха погоджується, хоч і називає дівчину піратською копією, не вартою такої уваги, адже її тіло до знаходження процесора лише служило в якості вази.

    Табаха приймає роботу, а Енебіш довідується, що раніше в парку свідомість дітей переносили в синтетичні тіла, причому ці діти були чимось незвичайні. Полагоджена Іда пригадує як була дитячим психологом. Діти в парку насправді були хворими на якийсь розлад психіки. В Іди сідає батарея, тож Енебіш шукає в парку розваг запасну.

    Після цього Іда пояснює якою хворобою страждали діти — це була відраза до форми людського тіла з причини надміру розвинених відчуттів. Робот з'ясовує своє колишнє основне місце роботи — Кельн, 2058 рік. Підключившись до Мережі, Іда отримує інформацію, що її вважали загиблою в «Саду Гербер» і нещодавно відновили з резервної копії. Тепер Іда, яка має права оригіналу, живе у Женеві, а ця Іда мусить бути знищена. Також вона відшукує відомості про якогось Марка, причетного до вибуху в парку і досліджень з перенесення особистості, та батьків Енебіша.

    В цей час знову прибуває Табаха з даними про Іду і парк розваг. При заміні тіла хлопчик Альбер став свідком того як його органічне тіло знищується. До нього підійшов Марк і спитав що той бачив. Бак з пасієм хлопчика від пережитих емоцій вмить наповнився і вибухнув. В той же час до парку пробрався монгольський хлопчик Чагатай і загинув разом з Марком і всіма присутніми.

    Перед від'їздом Табаха вручає ключ від ящика, який завжди був закритий, залишений дідом. В юрті Енебіш відшукує послання від діда, з якого розуміє, що був прийомним і незвичайно швидко ріс. Слідуючи вказівкам, він розшукує сховок з ключем від скрині з батьківськими речами і ще один запис. Виявляється, справжній син його прийомних батьків і був Чагатаєм, котрий загинув при вибусі парку. Скоро їхній ручний беркут приніс хлопчика, якого й назвали Енебішем, і який дуже нагадував загиблого. Батьки померли ще при вибусі і єдиною ріднею лишився дід, але і той помер за чотири роки до початку подій гри. Енебіш з невідомої причини не міг покинути околиці «Саду Гербер», бо втрачав свідомість, але виявився невразливим до згустків токсину в парку. У 2076 році, досягши віку 23-х років, він спробував перенести свідомість в синтетичне тіло, однак виявив, що його якість геному неможливо визначити. Внаслідок цього перенесення не вдалося і Енебіш втратив пам'ять.

    Марк, котрий працював у парку, якось розповідав про Іду, начебто відчуває між собою і нею «Вавилонський ефект», який місцеві люди назвали просто закоханістю. Та відповісти про це сама Іда не встигає, бо вимикається, сказавши наостанок про чотири цифри, які могли б все виправити в той момент, коли вона єдиний раз побачилася з Марком.

    Енебіш вирішує зарядити батарею Іди в парку для продовження розмови, після чого починається фінальний ролик. Камера показує плакат і газету, знайшовши які (якщо не знайшов досі), гравець прочитає про можливість переміщення свідомості у часі через «Вавилонський ефект» за допомогою сфери в парку, де накопичується токсин. Іда та Енебіш дивляться одне одному в очі та пов'язуються самі із собою в минулому, коли були звичайними людьми, і Марк, нинішній Енебіш, закохався в Іду, так само дивлячись їй в очі. Енебіш/Марк посилає чотири цифри досліднику Коху, який ще тоді передбачив наслідки вивчення «Вавилонського ефекту», але не міг їх аргументувати без коефіцієнта, яким і є ті цифри. В результаті вибухів токсину не стається, як і поширення хвороби. Майбутнє змінюється і гравцеві демонструється натовп звичайних людей, що йде кудись вперед.